
Thiamine chloride (vitamin В1)
General properties
Simple preparations of B1 vitamins.Thiamine (vitamin B1).
- Hypo-and avitaminosis of vitamin B1 (including in patients on tube feeding, hemodialysis, suffering from malabsorption syndrome). In the combined therapy: neuritis, polyneuritis, sciatica, neuralgia, peripheral paresis and paralysis, neuropathy (diabetic, alcoholic), encephalopathy (including encephalopathy Vernike-Korsakov), Neurasthenia, chronic liver disease, myocardial, peptic ulcer and duodenal ulcer, intestinal, occlusive disease, dermatitis (eczema, atopic dermatitis, pyoderma, psoriasis, lichen planus) with neutrophic changes and metabolic disorders.
Individual hypersensitivity to the drug, allergic diseases, idiosyncrasy, perimenopause and menopause in women.
Pharmaceutical characteristics
The clear solution from colorless to a yellowish or greenish-yellowish color.
Keep in original package at temperature not exceeding 25 °С.
Keep out of reach of children.
ІНСТРУКЦІЯ
ТІАМІНУ ХЛОРИД (ВІТАМІН В1)
(THIAMINЕ CHLORIDE (VITAMIN B1)
Склад:
діюча речовина: thiamine hydrochloride;
1 мл розчину містить тіаміну гідрохлориду 50 мг;
допоміжні речовини: унітіол, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від безбарвного до жовтуватого або зеленувато-жовтуватого кольору.
Фармакотерапевтична група.Прості препарати вітаміну В1. Тіамін (вітамін В1).
Код АТХ А11D A01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Тіаміну хлорид (вітамін В1) – синтетичний препарат водорозчинного вітаміну В1. В організмі у результаті процесів фосфорилювання перетворюється на кокарбоксилазу, яка є коферментом багатьох ферментативних реакцій.
Препарат відновлює дефіцит вітаміну В1, який відіграє важливу роль в обміні речовин і нервово-рефлекторній регуляції, впливає на проведення нервового збудження у синапсах, виявляє гангліоблокуючий і курареподібний ефект.
Фармакокінетика.
Після внутрішньом’язового введення препарат швидко абсорбується. Фосфорилювання відбувається в печінці. Накопичується в печінці, серці, мозку, нирках, селезінці. Елімінується нирками та кишечником, приблизно 8–10 % – у незміненому вигляді.
Клінічні характеристики.
Показання.
Гіпо- та авітаміноз В1 (у т. ч. у пацієнтів, які знаходяться на зондовому харчуванні, на гемодіалізі, страждають синдромом мальабсорбції). У складі комплексної терапії: неврити, поліневрити, радикуліт, невралгія, периферичний парез та параліч, нейропатії (діабетичні, алкогольні), енцефалопатія (у т. ч. енцефалопатія Верніке – Корсакова), неврастенії, хронічні ураження печінки, міокардіодистрофія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, атонія кишечнику, ендартеріїт, дерматози (екзема, атопічний дерматит, піодермія, псоріаз, червоний плескатий лишай) з нейтрофічними змінами і порушеннями обміну речовин.
Протипоказання.
Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, алергічні захворювання, ідіосинкразія, передклімактеричний і клімактеричний період у жінок.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Тіамін може послаблювати ефект деполяризуючих міорелаксантів (суксаметоній), похідних холіну, адреноміметиків, симпатоміметиків. Тривале лікування протисудомними препаратами (фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін), а також сумісне застосування з дигоксином, індометацином, антацидними препаратами може призвести до дефіциту тіаміну. Тіосемікарбазон і 5-фторураніл інгібують активність тіаміну. Застосування кофеїну, препаратів, що містять сірку і естрогени, збільшує потребу в тіаміні, етанол уповільнює швидкість всмоктування тіаміну.
Застосування ціанокобаламіну, піридоксину ускладнює перетворення тіаміну на фосфорильовану біологічно активну форму та посилює його алергізувальну дію. Не рекомендується одночасне парентеральне введення тіаміну з піридоксином (вітаміном В6) або ціанокобаламіном (вітаміном В12);
Застосування з адреноміметиками, симпатоміметиками послаблює їх терапевтичну дію.
Тіамін нестабільний у лужному і нейтральному розчинах – призначення з карбонатами, цитратами, барбітуратами, з Сu2+, йодидом, заліза амонійного цитратом, тіаміновою кислотою не рекомендовано.
Особливості застосування.
З обережністю слід призначати препарат при підвищеній збудливості нервової системи, гіперацидних формах виразкової хвороби дванадцятипалої кишки.
Ін’єкційну форму препарату необхідно застосовувати при лікуванні хворих з порушеннями всмоктування в кишечнику або з резекцією шлунка, при неможливості прийому тіаміну у таблетованій формі (нудота, блювання, до- і післяопераційний період), а також при тяжких формах захворювання або на початку лікування для більш швидкого досягнення терапевтичного ефекту.
Через низький рН розчину ін’єкції можуть бути болючі. У хворих на алкоголізм можливе посилення симптомів побічної дії препарату. Не можна застосовувати препарат як заміну збалансованої дієти – тільки у комплексі з дієтотерапією. При наявності алергії до тіаміну з раціону хворого рекомендується виключити рис, гречку, м’ясо, хліб (із вмістом борошна грубого помелу).
Застосування тіаміну у високих дозах може спотворювати результати при визначенні теофіліну в сироватці крові спектрофотометричним методом і уробіліногену за допомогою реагенту Ерліха.
Розпочинати парентеральне введення рекомендується з малих доз (не більше 0,5 мл дорослим), і лише за умови доброї переносимості вводити вищі дози.
Перед парентеральним застосуванням розчину тіаміну хлориду обов’язкове проведення шкірної проби на індивідуальну чутливість до препарату. Анафілактичні реакції розвиваються частіше після внутрішньовенного введення у високих дозах.
Ін’єкції тіаміну бажано робити не раніше ніж через 12 годин після ін’єкції піридоксину.
При внутрішньом’язовому введені препарат слід вводити глибоко у м’яз, при внутрішньовенному – повільно.
Добова потреба у вітаміні В1: для дорослих чоловіків – 1,2–2,1 мг, для осіб літнього віку – 1,2–1,4 мг, для жінок – 1,1–1,5 мг з додаванням 0,4 мг вагітним та 0,6 мг – жінкам у період годування груддю, для дітей, залежно від віку, – 0,3–0,5 мг.
При енцефалопатії Верніке перед введенням глюкози необхідно застосувати тіамін.
Тіамін може послаблювати дію деполяризуючих міорелаксантів, адренолітичних і симпатоміметичних засобів.
Після проведення ін’єкції необхідний контроль протягом 30 хвилин через можливість виникнення тяжких алергічних реакцій.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Застосування у період вагітності або годування груддю можливе у рекомендованих дозах під наглядом лікаря.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Під час лікування слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і роботі зі складними механізмами у зв’язку з можливістю розвитку побічних реакцій з боку нервової системи.
Спосіб застосування та дози.
Призначають внутрішньом’язово (глибоко у м’яз).
Дорослим застосовують по 25–50 мг (0,5–1 мл препарату) 1 раз на добу, щоденно. Введення починають з малих доз [не більше 25 мг (0,5 мл)], більш високі дози [50 мг (1 мл)] вводять тільки за умови доброї переносимості. Курс лікування – 10–30 ін’єкцій.
При енцефалопатії Верніке – Корсакова застосовують по 50–100 мг (1–2 мл) 2 рази на добу внутрішньом’язово до клінічного поліпшення. Слід враховувати ймовірність розвитку алергічної реакції на введення вітаміну В1.
Дітям віком від 8 років застосовують по 12,5 мг (0,25 мл) 1 раз на добу, щоденно. Курс лікування – 10–30 ін’єкцій.
Діти.
Дітям зазвичай застосовують 2,5 % розчин тіаміну гідрохлориду. Можливе введення 5 % розчину дітям віком від 8 років.
Передозування.
Симптоми: можливе посилення симптомів побічної дії препарату – гіперкоагуляція, порушення пуринового обміну.
Лікування: відміна препарату; симптоматична терапія.
Побічні реакції.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, відчуття серцебиття, колапс.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, занепокоєння, парестезії.
З боку органів зору: ураження зорового нерва.
З боку дихальної системи: утруднене дихання, задишка.
З боку травного тракту: утруднене ковтання, нудота, кишкові геморагії.
З боку імунної системи: висипання, свербіж (у т. ч. у місці ін’єкцій), дерматит, гіперемія, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспастичний синдром із судомами, анафілактичний шок.
З боку гепатобіліарної системи: порушення активності ферментів печінки.
Загальні порушення: підвищене потовиділення, озноб, тремор, загальна слабкість, набряки, гарячка.
Інші: явище синаптоплегії – здатність тіаміну утворювати комплекси з різними медіаторами може супроводжуватися зниженням артеріального тиску, виникненням серцевих аритмій, порушенням скорочення скелетних (у т. ч. дихальних) м’язів, пригніченням центральної нервової системи; тіамін сприяє виробленню резистентності стафілокока до антибіотиків.
Несумісність.
Розчин „Тіаміну хлорид (вітамін В1)ˮ не слід змішувати з розчинами, що містять сульфіти, з нікотиновою кислотою – відбувається руйнування тіаміну; з бензилпеніциліном або стрептоміцином – відбувається руйнування антибіотиків; з карбонатами, цитратами, барбітуратами, з Cu2+, йодидами, таніновою кислотою – тіамін нестабільний у лужному і нейтральному розчинах.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 1 мл в ампулі. По 10 ампул в пачці з картону з перегородками; або по 5 ампул в однобічному блістері, по 2 блістери в пачці з картону.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна,61115,Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.
УТВЕРЖДЕНО |
Приказ Министерства |
здравоохранения Украины |
_____________ № _________ |
Регистрационное удостоверение |
№______________________